СЬОГОДНІ: П’ятниця, 29.03.2024, 12:00

Листи у Лігу націй, допомога голодним і репресії: що відбувалось на Рівненщині в часи Голодомору

Щороку у четверту суботу листопада в Україні відзначають День пам’яті жертв голодоморів. У державі о 16:00 оголошують загальнонаціональну хвилину мовчання, потому триває акція “Запали свічку”.

Рівненщина у 1932-33 роках, коли тривав штучно створений голод, перебувала у складі Другої Речі Посполитої і це, по суті, врятувало територію від жахів, які були у тих же сусідніх Житомирській та Хмельницькій областях.

Суспільне на основі документів Рівненського державного архіву та даних істориків розповідає про участь області у допомозі тим, хто потерпав від голоду на інших територіях.

Як дізнавалися про голодомор

Хоч Рівненщина і входила до складу Польської Республіки, втім про страждання і смерті мільйонів українців з інших регіонів тут знали. Передусім, дізнавалися від перебіжчиків, яким пощастило перетнути кордон.

“Це була інформація, частково, від закордонних журналістів, від селян, яким вдавалося правдами-неправдами потрапити на територію тодішньої Польщі”, – розповідала науковиця Руслана Давидюк у телепрограмі “Так було” журналіста Суспільного Олексія Бухала.

Історик Андрій Жив’юк додав: “Одного разу з території українсько-білоруського порубіжжя на початку 1930-х років з одного села сюди, на польський кордон, перейшло аж 20 чоловік”.

Комітет порятунку

Західні українці робили все можливе, аби привернути увагу світової громадськості до подій 1932-1933 років в України і допомогти землякам – писали листи президенту Франкліну Рузвельту та зверталися до урядів різних країн, – розповідав історик Олексій Бухало.

У липні 1933 року Національно-демократичне об’єднання заснувало Український громадський комітет рятунку України. Його лідери ставили собі за мету привернути увагу міжнародних авторитетних організацій, зокрема – Ліги націй.

Комітет порятунку створив цілу мережу подібних організацій як за кордоном, так і у містах заходу України. У містечках та селах повідомляли на зібраннях про тих, хто потерпає від голоду, закликали робити пожертви та збирати допомогу.

Підтримка на Рівненщині

У Рівному 29 жовтня 1933 року в соборі також збиралися проводити акцію на підтримку жертв голодомору.

“Польська влада спочатку до цього ставилась лояльно. У Рівному до підготовки долучилось об’єднання ОУН. І саме вони почали підготовку. Роздрукували листівки, де повідомлялося, коли буде проводитись акція-панахида”, – розповіла Суспільному заступниця начальника відділу держархіву області Людмила Леонова.

День пам'яті
Листівка Рівненського повітового комітету УНДО про проведення 29 жовтня 1933 р. у Рівненському православному соборі панахиди за померлими від голоду на Придніпрянщині та Кубані. 1933 р. Держархів Рівненської області

“Однак, через вбивство оунівцем секретаря радянського консульства у Львові, будь-які заходи заборонили. В тому числі і акцію 29 жовтня. Польська влада наказала конфіскувати листівки. Однак, частина селами розійшлася і люди про акцію знали”, – додала Людмила Леонова.

Такі листівки вилучала повітова поліція, про це просили радянські дипломати, не бажаючи розголосу. Але все вилучити було неможливо. І панахиди таки проводили.

“У переповненому людьми соборі священники розповіли про жахіття та закликали підтримати постраждалих. Такі богослужіння проходили у Рівному та найближчих населених пунктах. Під час їх проведення збиралися тисячі людей – пригадує науковиця Руслана Давидюк у телепрограмі “Так було”.

День пам'яті
Опублікована у газеті «Волинь» інформація про створення повітового комітету допомоги голодуючим в Україні в Рівному. 3 грудня 1933 р. Держархів Рівненської області

Нижче – лист Волинського громадського комітету допомоги голодним в Україні до повітового комітету допомоги тим, хто голодує в Україні. 4 квітня 1934 р. “…жоден кілограм збіжжя, жоден гріш не може бути вжитий ні на яку іншу мету, а лише на допомогу тим, хто голодував на Україні”, – йдеться в листі, який вимагав точної і своєчасної звітності про зібрані пожертви.

День пам'яті
Держархів Рівненської області

Впродовж 1932-33 років жителі заходу України об’єднувалися, щоб допомогти голодним. На Рівненщині подібна допомогова акція охопила більшість населених пунктів повіту та тривала близько дев’яти місяців.

У листі, наведеному нижче, повідомляється про отримання від Рівненського повітового комітету 36-ти списків пожертв, шести листів від гмін та іншої документації.

День пам'яті
Лист Волинського громадського комітету допомоги голодуючим на Україні до повітового комітету допомоги голодуючим на Україні в Рівному. 6 вересня 1934 р. Держархів Рівненської області

Згодом влада заборонила подібні збори. Багато священників зазнали репресій спочатку з боку польської, а згодом, у 1939 році – з боку радянської влади.

Спогади очевидиці

Валентина Бабенко – жителька Рівненщини. Коли почався Голодомор, вона проживала у Київській області, їй було п’ять років. Разом з нею у сім’ї жили ще шестеро дітей. Вижили лише троє. Із Суспільним вона ділилася своїми спогадами.

“Найболючіший спогад – як хотілося їсти. Коли помирав мій 18-річний брат з голоду, він сказав: «Якби мені шматочок хлібу, я жив би, мамо». Коли він помер, його відвезли на кладовище, закопали у ямці без труни”, – пригадує Валентина Бабенко.

Вона додає: залишились жити тому, що брат приніс додому борошна, мати зварила затірку. До цього, каже, ходили перекопувати старі поля, приносили мерзлу і гнилу картоплю, змішували з листям і випікали.

З хати дітей не випускали, боялися, щоб не вбили. Батька Валентини вбили, коли він намагався привезти продукти.

“Він віз продукти додому, його побили, викинули з поїзда, забрали багаж і кинули на колії. Три місяці прожив і помер”, – пригадує жінка.

“Світ знав, але мовчав”

“Геноцид – це дуже специфічний злочин, і в ньому справді є політичний аспект. Під час геноциду масові вбивства вчиняли люди, наділені владою. Звісно, Радянський Союз це заперечував, і Російська Федерація, яка стала його спадкоємицею, також”, – розповів Суспільному історик Олександр Крупка.

Визнати геноцид в Україні – означає визнати право українського народу на існування, право на територію. Жодна країна, за словами науковця, знаючи про голод на той час, нікого не засудила і не допомогла українцям.

Згідно з даними опитування 2021 року, 85% українців зазначили, що погоджувались з твердженням, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом українського народу. 13% – заперечували це. Останніх найбільше було у східних та південних регіонах.

Жертвами геноциду, організованого комуністичним режимом у 1932-1933 роках, стали 10,5 мільйона жителів України та інших територій СРСР.