СЬОГОДНІ: Четвер, 28.03.2024, 12:01

Герой із Рівненщини спалив десятки одиниць бойової техніки російських окупантів

До війни Олександр Лабунський боровся з вогнем у містечку Сарни на Рівненщині, рятував людей та їхнє майно від пожеж, виховував трьох діток, був вірним товаришем. 

Та все продовжував марити армією, вона не давала йому спокою. Про це пишуть на Armyinform.

«Сашко змалечку мріяв бути військовим. Прикладом для нього став дядько, який усе життя служив, — розповідає батько Олександра Микола Лабунський. — Та якось не склалось із армією. Лиш строкову відслужив у рідному місті. А далі працював у Сарнах у пожежно-рятувальній частині. Професія була йому до душі. Він постійно прагнув розвиватись, їздив на змагання серед пожежників, здобував медалі. Здавалося б, дитяча мрія вже забута… Але ж ні! Навіть форму дядька іноді мрійливо приміряв. І знаєте, вона йому дуже пасувала.

Мабуть, мрія стати військовослужбовцем так і не була б реалізована, якби не війна… Вона змусила Олександра впевнено іти до військкомату і змінити фах пожежника на воїна.

«Ми навіть не робили спроб відмовити сина», — ділиться батько Героя. — По-перше, він — доросла людина, по-друге — із гідним вихованням! Та й ви б бачили його рішучість! Став воїном гірсько-штурмової бригади, все розповідав, які круті хлопці тепер є його побратимами та друзями.

За плечима Героя — не одна фронтова ротація. Об’їздив чимало населених пунктів Донбасу. Побратими дали Олександру позивний «Лом» — взяли з його прізвища, імені та по батькові перші букви.

«Син не ділився подробицями фронтових буднів. Знаю, що довгий час служив у Волновасі, там ремонтував техніку, був водієм. Потім ніс службу у Мангуші. Загалом відряджень та ротацій було чимало, та Сашко ніколи не скаржився. Завжди з гордістю носив форму ЗСУ та казав, що «все добре!»

У січні цього року «Лом» повернувся після чергового відрядження у відпустку. Її провів із трьома дітками — 18-річним Романом, 15-річним Ярославом і 12-річною дочкою Мирославою.

«Намагався приділити максимум уваги дітям, немов відчував, що попереду довга розлука. Вони з дружиною розлучились, та це не заважало Сашку бути хорошим татом», — продовжує батько Героя. — Зараз дітям дуже непросто… Зроблю все, аби замінити їм батька, хоч і розумію, що це неможливо.

Після широкомасштабного вторгнення росії Олександр Лабунський разом із побратимами одразу вирушили на поле бою. Несли службу на Київщині — спочатку під Бучею, потім поблизу Вишгорода. Старший солдат Лабунський виконував обов’язки командира автомобільного відділення реактивної артилерійської батареї.

«За безпосередньої участі Лабунського реактивна батарея бригади виконала більше ніж тридцять бойових завдань, у результаті яких уражені колони, скупчення живої сили й техніки ворога», — коментують побратими воїна. — Знищені десятки одиниць бойової та спеціальної техніки, а також особовий склад батальйонних тактичних груп окупантів.

Зранку 14 березня підрозділ реактивної артилерії, виконуючи бойове завдання, потрапив під ворожий обстріл. «Лом» загинув на полі бою… Йому було 39 років.

«Про те, що сина нагородили званням Героя України, ми дізнались під час церемонії прощання у рідних Сарнах», — додає тато. — Завжди пишатимемось…

Указом Президента України від 19 березня 2022 року № 148/2022 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Олександру Лабунському присвоєно звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка».