СЬОГОДНІ: П’ятниця, 29.03.2024, 7:31

Микола Шустов: “Громади самі мають вирішувати, як розпоряджатися землями сільськогосподарського призначення”

Він виграв конкурс на посаду керівника управління Держгеокадастру Рівненщини ще наприкінці лютого. Після перемоги казав, що ще думає, чи братись за це. А через два з половиною місяці таки сів у керівне крісло управління. Микола Шустов, який кілька років очолював одну з найбільших ОТГ, – Олександрійську, – розповів Суспільному, чому вирішив облишити попередню посаду та що планує робити на новій.

Передісторія: пан Шустов став переможцем конкурсу 24-го лютого. Свого часу він мав досвід роботи в земельному управлінні (з 2002 по 2006-й роки), тоді керував юридичним підрозділом. У конкурсі було 20 учасників, всі проходили тестування (із 40 можливих Микола Шустов набрав 38 балів), ситуаційні завдання, співбесіди з комісією та головою Держгеокадастру.

– Після перемоги в конкурсі Ви казали, що ще вагаєтесь, чи йти на цю посаду. Що стало ключовим, що Ви все ж надумали?

– Тут більше перспектив, таких реформаторських. Проблеми є з децентралізацією і вони очевидні. Я раніше думав на рівні області, що можна щось виправити, але коли мене обрали членом правління Всеукраїнської асоціації громад і я був на різних заходах – зрозумів, що позиція неоднозначна. Які там у вас є бюджети – такими і займайтесь. А тут земельна реформа доходить до свого логічного завершення, тому вирішив спробувати.

– Ви тиждень на новій посаді. Що зараз найскладніше?

– Переключитись з посадової особи місцевого самоврядування, це зовсім інші сфера. І з іншого боку – є зараз один напрям роботи, за який ти відповідаєш. А в місцевому самоврядуванні ти відповідаєш за все, що робиться в громаді.

– Чи будете проводити кадрові зміни в управлінні?

– На сьогоднішній день підстав для проведення кадрових змін у мене немає. Є дві вакансії заступників. Майже всі керівники структурних підрозділів – це люди, з якими я колись вже працював в управлінні. Але будемо дивитись по роботі, місяць-другий і можна буде робити висновки.

– У цій галузі торік запущена реформа. І 2020-й має стати ключовим: інвентаризація земель, створення цифрової моделі території України. Як на Рівненщині рухається цей процес?

– Управлінням вже було багато роботи зроблено. Але безкоштовно ніхто інвентаризацію проводити не буде, бо це велика робота. Є багато підприємств, – державні і приватні, – але нещодавно тендер на проведення інвентаризації землі в Рівненській області виграла київська фірма. Ми з ними ще не спілкувались, договір не підписували, але вони є. І нам треба проінвентаризувати 33,5 тисяч гектарів землі, які є в області. І, зокрема, те, чим переймається головне управління – це землі сільськогосподарського призначення, це 8,6 тисяч гектарів. Тобто роботи дуже багато і виконати її треба в найкоротший термін.

– Запускаючи реформу, планувалось забрати частину повноважень в управлінь, аби уникнути корупційних ризиків. Чи змінили вже функції управлінь?

– Ще не внесені зміни в законодавство. Але ще на етапі конкурсу на посаду я висловлював свою пропозицію, що розпорядження землями сільськогосподарського призначення треба віддати на місця, щоб громади самі вирішували, кому цю землю давати. Також вносилась пропозиція розділити контролюючі функції по різних структурах – я за те, щоб державний контроль за охороною і використанням земель лишався при Держгеокадастрі. А розпоряджання землями, для того, щоб зняти всю корупційну складову – треба передати на місця і нехай колегіальні органи на місцях розпоряджаються цією землею.

– Закон “Про ринок землі”, на Вашу думку, хороший?

– Хороший. Добре, що розмежували питання мораторію: є приватна власність (паї), а є державна і комунальна земля сільськогосподарського призначення. На державну землю можна і далі накладати мораторій, але не можна обмежувати в конституційних правах розпорядження власністю власників земельних паїв. Бо виходить, що людина має землю, але її може лише здавати в оренду за кілька мішків зерна. А це неправильно. Це не значить, що всі побіжать продавати землю, людина може тепер навіть кредит під заставу цієї землі взяти, або житло купити. То тут, однозначно, тільки позитив.

– Віддавши два роки Олександрійській ОТГ, як було покидати її?

– Ну, важкувато і трохи зі смутком. За такий недовгий період вона стала мені рідною. До того я був в Заборолі. Багато зроблено, багато є ще що зробити. Але ми коли об’єднувались у 2018 році – думали, що будемо мати кошти і землю, і будемо працювати вже на розвиток громади, а не ходити з протягнутою рукою по владних кабінетах. Але цього не сталось і, я думаю, буде нескоро.