Він виграв конкурс на посаду керівника управління Держгеокадастру Рівненщини ще наприкінці лютого. Після перемоги казав, що ще думає, чи братись за це. А через два з половиною місяці таки сів у керівне крісло управління. Микола Шустов, який кілька років очолював одну з найбільших ОТГ, – Олександрійську, – розповів Суспільному, чому вирішив облишити попередню посаду та що планує робити на новій.
Передісторія: пан Шустов став переможцем конкурсу 24-го лютого. Свого часу він мав досвід роботи в земельному управлінні (з 2002 по 2006-й роки), тоді керував юридичним підрозділом. У конкурсі було 20 учасників, всі проходили тестування (із 40 можливих Микола Шустов набрав 38 балів), ситуаційні завдання, співбесіди з комісією та головою Держгеокадастру.
– Після перемоги в конкурсі Ви казали, що ще вагаєтесь, чи йти на цю посаду. Що стало ключовим, що Ви все ж надумали?
– Тут більше перспектив, таких реформаторських. Проблеми є з децентралізацією і вони очевидні. Я раніше думав на рівні області, що можна щось виправити, але коли мене обрали членом правління Всеукраїнської асоціації громад і я був на різних заходах – зрозумів, що позиція неоднозначна. Які там у вас є бюджети – такими і займайтесь. А тут земельна реформа доходить до свого логічного завершення, тому вирішив спробувати.
– Ви тиждень на новій посаді. Що зараз найскладніше?
– Переключитись з посадової особи місцевого самоврядування, це зовсім інші сфера. І з іншого боку – є зараз один напрям роботи, за який ти відповідаєш. А в місцевому самоврядуванні ти відповідаєш за все, що робиться в громаді.
– Чи будете проводити кадрові зміни в управлінні?
– На сьогоднішній день підстав для проведення кадрових змін у мене немає. Є дві вакансії заступників. Майже всі керівники структурних підрозділів – це люди, з якими я колись вже працював в управлінні. Але будемо дивитись по роботі, місяць-другий і можна буде робити висновки.
– У цій галузі торік запущена реформа. І 2020-й має стати ключовим: інвентаризація земель, створення цифрової моделі території України. Як на Рівненщині рухається цей процес?
– Управлінням вже було багато роботи зроблено. Але безкоштовно ніхто інвентаризацію проводити не буде, бо це велика робота. Є багато підприємств, – державні і приватні, – але нещодавно тендер на проведення інвентаризації землі в Рівненській області виграла київська фірма. Ми з ними ще не спілкувались, договір не підписували, але вони є. І нам треба проінвентаризувати 33,5 тисяч гектарів землі, які є в області. І, зокрема, те, чим переймається головне управління – це землі сільськогосподарського призначення, це 8,6 тисяч гектарів. Тобто роботи дуже багато і виконати її треба в найкоротший термін.
– Запускаючи реформу, планувалось забрати частину повноважень в управлінь, аби уникнути корупційних ризиків. Чи змінили вже функції управлінь?
– Ще не внесені зміни в законодавство. Але ще на етапі конкурсу на посаду я висловлював свою пропозицію, що розпорядження землями сільськогосподарського призначення треба віддати на місця, щоб громади самі вирішували, кому цю землю давати. Також вносилась пропозиція розділити контролюючі функції по різних структурах – я за те, щоб державний контроль за охороною і використанням земель лишався при Держгеокадастрі. А розпоряджання землями, для того, щоб зняти всю корупційну складову – треба передати на місця і нехай колегіальні органи на місцях розпоряджаються цією землею.
– Закон “Про ринок землі”, на Вашу думку, хороший?
– Хороший. Добре, що розмежували питання мораторію: є приватна власність (паї), а є державна і комунальна земля сільськогосподарського призначення. На державну землю можна і далі накладати мораторій, але не можна обмежувати в конституційних правах розпорядження власністю власників земельних паїв. Бо виходить, що людина має землю, але її може лише здавати в оренду за кілька мішків зерна. А це неправильно. Це не значить, що всі побіжать продавати землю, людина може тепер навіть кредит під заставу цієї землі взяти, або житло купити. То тут, однозначно, тільки позитив.
– Віддавши два роки Олександрійській ОТГ, як було покидати її?
– Ну, важкувато і трохи зі смутком. За такий недовгий період вона стала мені рідною. До того я був в Заборолі. Багато зроблено, багато є ще що зробити. Але ми коли об’єднувались у 2018 році – думали, що будемо мати кошти і землю, і будемо працювати вже на розвиток громади, а не ходити з протягнутою рукою по владних кабінетах. Але цього не сталось і, я думаю, буде нескоро.